Корисна інформація

для Емітентів

Емітенти – це учасники ринку цінних паперів. У них є безліч обов’язків і зобов’язань перед Державою, Регулятором (НКЦПФР), акціонерами, тощо.

Тож давайте поговоримо про Емітентів акцій – акціонерні товариства.

Кожний Емітент повинен мати власний Веб-сайт.

Окрім своєї поточної діяльності і звітності, кожен Емітент повинен до 30 квітня здати Річний звіт до НКЦПФР за попередній рік. Цей звіт необхідно оприлюднити на власному Веб-Сайті з накладання ЕЦП. Також його необхідно «здати» до НКЦПФР, шляхом напрвлення в електронному вигляді через «сайт» СМІДА (smida.gov.ua).Також через цей сайт надається й інша «особлива» інформація.

Кожен Емітент для обслуговування випуску цінних паперів заключає договір з Національним Депозитарієм України (НДУ). Там депонується «Глобальний сертифікат», там є відкритий рахунок в ЦП для зберігання викуплених обо нерозміщених ЦП, там можна замовити Реєстр акціонерів та отримати інші послуги, і туди потрібно кожен місяць платити за обслуговування.

Більшість Емітентів стали такими під час приватизації на прикінці 90-х років. Тож вони і на сьогодні ще можуть мати договори з Депозитарними установами на обслуговування рахунків в ЦП відкритих Емітентом своїм акціонерам.

для Депонентів

Депонент це особа, яка вже обізнана з Фондовим ринком.

У неї вже є відкритий і активний рахунок в цінних паперах, скоріш за все є і якісь цінні папери.

Депонентами стають стають усвідомлено, обмірковано або «так треба», бо без цього ніяк.

Тож ДЕПОНЕНТИ які стали такими усвідомлено, це особи які мають (або хочуть мати) інвестиції на фондовому ринку, вони мають вплив на підприємства обо просто для отримання прибутку. Вони знають про регулятора фондового ринку (НКЦПФР) та про його учасників: Емітенти, Депозитарні установи, Торгівці цінними паперами.

Депоненти, які стали такими не «з великого власного бажання» - це ті, які отримали цінні папери у спадок і для їх переоформлення потрібен був рахунок в ЦП або ті яким рахунок в ЦП відкрив Емітент (і його було активовано). Такі особи не дуже цікавляться фондовим ринком і зберігають цінні папери за принципом «хай буде», а раптом на цьому заробимо…

Тож що повинен знати депонент?

Депонент має заключений договір з Депозитарною установою. Згідно Договору може бути передбачена плата за обслуговування рахунку. Всі права та обов’язки описані у цьому Договорі.

Депонент-акціонер має право на голосування на загальних зборах акціонерів (якщо його права не обмежені Судом).

для Акціонерів

Цей розділ призначений для акціонерів.

Чим відрізняється простий «акціонер-НЕ Депонент» від Депонента в розрізі конкретної депозитарної установи?

Акціонер – це юридична або фізична особа, яка має у власності акції. Оскільки акції в Україні можуть бути тільки «бездокументарні», то така особа має рахунок в цінних паперах. Тож «Акціонер – НЕ Депонент» не має заключеного договору з депозитарною установою, щодо обслуговування рахунку в цінних паперах і всі акції які знаходяться на цьому рахунку є «НЕ голосуючими» для Зборів акціонерів. Такий акціонер має право отримувати ивіденди, бути присутнім на зборах, отримувати будь-яку інформацію у Емітента, але не голосувати.

Депонент – це власник цінних паперів (не обов’язково тільки акцій) та який заключив Договір на обслуговування рахунку в цінних паперах. Він не обмежений нічим окрім офіційних заборон, що можуть накладатися НКЦПФР, Судом, тощо.

про Фондовий ринок

Акціонер – особа, яка володіє акціями. У акціонера, що володіє більше 10% акцій товариства, є право сликати збори акціонерів.

Депонент – особа, яка має відкритий рахунок в цінних паперах в Депозитарній установі та має заключений договір про обслуговування рахунку в цінних паперах з цією депозитарною установою.

Емітент цінних паперів (Емітент) - особа (юридична особа, фізична особа, держава, орган місцевого самоврядування), яка від свого імені розміщує цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Акція – вид цінного паперу, що надає деякі права його власнику: голосування на зборах акціонерів (управління товариством), отримання дивідендів (за умови прийняття рішення про виплату), а також отримання залишкової вартості підприємства у випадку його ліквідації (за наявності). Офіційна ціна акції визначається 2 способами: шляхом котирування на фондовій біржі або оцінщиком майна (оцінка майна товариства і поділена на кількість акцій у випуску). Під час купівлі-продажу цінних паперів не обов’язково використовувати «офіційну ціну» (якщо це не обумовлено Законодавством). За звичай в таких випадках використовується договірна ціна. Вона може бути як вища, так і нижча за номінальну вартість цінного паперу.

Облігація – вид цінного паперу. За своєю суттю – це боргова розписка (позика). За користування коштами Емітент виплачує додаткову суму окрім «позиченої». Під час випуску облігацій обумовлюється коли, як і в якому розмірі буде виплачуватись дохід.

Облігації бувають процентні або дисконтні. Процентні (купонні) облігації – це ті за якими нараховується процентний (купонний) дохід. Дисконтні облігації – це ті, які продаються зі знижкою, а викупаються емітентом за номіналом.

Паралельно з цим облігації можуть розподілятися за терміном випуску (погашення боргу): короткострокові, середньострокові, довгострокові; за валютою випуску – в національній валюті та в іноземній; за типом емітента – корпоративні, муніципальні, державні.